/господар лісу
За різними археологічними даними, перші люди на теренах Європи з’явилися близько 2 мільйонів років тому. А предки ведмедя бурого — найбільшого хижака України — почали гуляти цими землями на 20 млн років раніше. Давні культури сприймали ведмедя на рівні людини, як господаря лісу, який оберігав природний світ. Сучасна наука наділяє ведмедя такою ж місією. Але називає не господарем, а “парасольковим видом”, бо від нього залежить існування багатьох інших видів в екосистемі.

Кілька сотень цих давніх істот досі живуть у лісах України. І, як би важко не було у це повірити, ми схожі з ними набагато більше, ніж може здатися на перший погляд…
/дізнайся
Ми однієї крові, ти і я
Чим схожі люди та ведмеді
/дізнайся
Ми однієї крові, ти і я
Чим схожі люди та ведмеді
/однакові
Корінні народи Північної Америки вважали, що ведмідь — це окрема раса людей, а для гуцулів хижак здавна був майже тотемною твариною — вони називали його «вуйко» — дядько.

На користь цього свідчить і схожість у фізіології.
Зокрема, ми однаково бачимо світ. Адже ведмідь — одна з небагатьох тварин, яка має кольоровий зір. Він, як і ми — має п’ять пальців на лапах, а за потреби — може ставати та ходити на задніх, що робить його ще більш подібним до людини. Або нас — до ведмедя.

Крім того, вважається, що психологія ведмедів найбільше подібна до людської: клишоногі можуть вдаватися до хитрощів, наприклад, йти задом наперед, аби заплутати сліди для мисливця біля барлогу. На жаль, спільною рисою у нас є деякі хвороби, зокрема гідроцефалія (хвороба головного мозку).
/захисниця
З якими рисами для кожного з нас асоціюється мама? Турбота, захист і іноді трошки суворості. Усі ці риси так само притаманні мамі-ведмедиці! Вона оберігає своїх малят та доглядає за ними протягом тривалого часу. Часто ведмедицю можна побачити із новонародженим малям, а поряд з нею бавляться дворічні ведмеді-пестуни, які нерідко допомагають турбуватися за молодшими ведмежатами. Бувають випадки, коли діти (головним чином самочки) залишаються з мамою ледь не до статевої зрілості, яка наступає у 4-5 років.

Якщо малі розбешкетуються — то за нечемну поведінку на горіхи від мами можуть отримати всі. Бували випадки, коли старші діти отримували потиличника від мами-ведмедиці за те, що не приглянули за молодшими братами-сестрами.
І авжеж ведмедиця, як і будь-яка людська мама, готова захищати своїх малюків за будь-яку ціну. Саме тому треба бути дуже обережним у Сезон тиші, коли мами мандрують з ведмежатами у пошуках їжі.
Сезон тиші — щорічно період з 1 квітня до 15 червня, під час якого заборонені заходи підвищеного шуму і турбування, оскільки це час парування та догляду за дитинчатами у диких тварин
/бешкетник
Малі ведмежата — ну все одно що звичайні діти! Вони допитливі, часом неповороткі, люблять побешкетувати та іноді створюють справжні проблеми для мами. У юному віці вони сильно залежать від ведмедиці, у якої навчаються усього, що знадобиться їм у самостійному житті.

До слова, народжуються ведмежата під час зимового сну мами і разом з нею вже виходять навесні з барлогу.
Вони з’являються на світ крихітними (500 грамів), голими, беззубими та сліпими (нікого не нагадує?) і без мами вижити не зможуть. Вона годує їх молоком, багатим на жири, що сприяє швидкому росту малюків.

Дорослими ведмежата вважаються у 4-5 років (при середній тривалості життя ведмедя на волі — 25-30 років). І якщо провести паралель з людиною, то ростуть наші діти приблизно в однаковій динаміці.
/любов
Як і в багатьох людей, у ведмежій парі стосунки будуються на довірі. Поклавши око на самку, самець має бути делікатним та не напосідати, адже ведмедиці — панянки темпераментні і нерозторопний кавалер може попасти під “гарячу” лапу. Коли самка все ж приймає залицяння клишоногого, — вони не одразу переходять до, власне, мети їхньої зустрічі — парування. Певний час вони ще гуляють разом, маючи такий собі “цукерково-букетний” період.

Проте, ведмеді не утворюють постійні пари, і після нетривалих стосунків самці-самітники залишають ведмедицю виховувати молодняк самостійно.
/харчування
Попри свої розміри та, визнаємо, грізний вигляд хижака — близько 80% харчування ведмедя протягом року — це чемне вегетаріанство. Його зуби та універсальна система травлення дозволяють йому однаково споживати як тваринну, так і рослинну їжу. Проте у Карпатах клишоногий надає перевагу рослинним кормам.
Протягом року він і на галявині може “попастися”, із завзяттям корови жуючи зелену траву, і по плодових деревах полазити — там він перегризає гілля з найбільшою кількістю плодів, аби поласувати яблуками-грушами на землі.

М’ясо ведмідь споживає, головним чином тоді, коли рослинного корму для повноцінного існування йому не вистачає — в основному ранньої весни, після того, як він виходить з барлогу.
/здоров’я
Коли ведмеді все ж потребують тваринної їжі — вони полюють, в основному, на ослаблених та хворих тварин, поїдають падлину та залишки жертв інших хижаків. Таким чином вони підтримують здоров’я популяцій диких тварин та “чистоту” лісу.
/подорож
Клишоногі можуть долати великі відстані весною та осінню, коли їм не вистачає харчу. Також вони можуть шукати місце для облаштування барлогу — де б, зокрема, не відчувалося людського турбування. Наприклад, ведмідь з Польських Карпат промандрував цілих 200 км до нашої країни і лише тут до душі йому припала “квартира” для зимового сну. А от молоді самці іноді перетинають кордони одночасно кількох країн Карпатського регіону у пошуках пари, буквально переходячи гори і ріки заради кохання!

Коли ж самець не подорожує, він працює прикордонником — час від часу перевіряє свою індивідуальну територію та поновлює кордони сечовими мітками та задирами на деревах. За висотою задири можна визначити приблизний розмір хижака, коли він стає на задні лапи. Чому приблизний? Тому що трапляються такі хитруни, які присувають камінь або колоду до дерева, аби поставити задиру повище!
/солодкоїжка
Ну не може ведмідь відмовити собі у солодкому! А найбільший смаколик для нього — це мед. Його органи чуття дозволяють відчути запах “рідкого золота” за 8-9 км, а дзижчання бджіл почути за 5 км! Тому жодна пасіка не сховається від цього ласуна. Через нестримну любов до меду, він, власне, і отримав своє ім’я. Адже у слов’янських мовах ведмідь — “той, хто відає мед”.
Особливо полюбляють навідуватися на пасіки ведмедиці з дитинчатами, відводити малих “у кафе” на частування. Можливо навіть за хорошу поведінку :-)

Пасічники не дуже задоволені таким гостям і тому не завжди прихильно ставляться до ведмедя. Проте сьогодні технології дозволяють захищати гірські господарства просто та гуманно — наприклад, електроогорожею, яка віднажує ведмедя від легкодоступних смаколиків, але не травмує. На щастя для клишоногого, дикі бджоли роблять не менш солодкий мед!

Проте, як і в людей, зуби у ведмедів можуть псуватися через надмірну кількість солодкого. Тому, навіть добре, що це така непроста задача — здобути мед.
/лісотворення
Для того, аби посадити хоча б одне дерево, людина має прикласти чимало зусиль. А от ведмедю достатньо просто жити, а нам — не заважати йому. Можливо, клишоногий і не підозрює цього (хоча ми впевнені, все він прекрасно знає) — та він саджає ліси! Завдяки тому, що він споживає рослинну їжу і любить мандрувати на далекі відстані — у своєму посліді, який він залишає дорогою, та на своєму хутрі він розносить насіння і допомагає лісотворенню.
/будь уважним
Аби уникнути зустрічі з неймовірним, але все ж небезпечним для людини хижаком — не сходьте з туристичного маршруту на територіях, де мешкають ведмеді. Поводьтеся достатньо гучно (але не шуміть), щоб тварини почули вас здалека та самі відійшли на безпечну відстань. Якщо ж ви натрапили на ведмежа (або сліди матері з ведмежатами) — негайно залиште місце зустрічі у протилежному напрямку. І в жодному разі не годуйте та не фотографуйте тварин.

Більше про те, як поводитися при зустрічі з ведмедем у нашій серії інфографік.
/реалії
У давнину ведмідь заселяв майже всю територію сучасної України.
Але лише за останні 50 років його популяція зменшилася з майже 1300 до близько 300 особин в Карпатах і на Поліссі. Причини: нелегальне трофейне полювання, вилучення з дикої природи задля утримання в неволі, вбивство через конфлікти з фермерами чи пасічниками і втрата оселищ. У Європі хижак охороняється Бернською конвенцією. А з 2003 року його включили до Червоної книги України зі статусом “вид під загрозою зникнення”. Проте відновлення популяції бурого ведмедя в Україні майже не відбувається.

Саме тому WWF почав реалізовувати в Україні проєкти для вивчення та ефективного збереження виду, а також оселищ та екологічних коридорів для великих хижаків. Це також вимагає запобігання злочинам проти дикої природи і посилення природоохоронного законодавства. Останні п’ять років ми працюємо з конфліктами людина-дика природа, навчаючи фермерів та пасічників сталого співжиття з великими хижаками на одній території. А кожного українця запрошуємо освоїти Дикий туристичний етикет — поради для тих, хто планує відвідати Карпати. Завдяки цьому путівнику можна дізнатися, як відпочивати, мандрувати і досліджувати природні місця, зокрема й ті, де живуть ведмеді.
Актуальна ситуація з ведмедем
в Україні
Робота WWF-Україна
з цією темою
/реабілітація
В Україні діють реабілітаційні центри-притулки, які рятують ведмедів різного віку з приватних зоопарків, притравочних станцій, садиб та цирків. Тут для них створюють умови, що наближені до природних, утім ці тварини ніколи не зможуть жити самостійно в дикій природі. Відвідайте притулки, аби побачити, як відбувається реабілітація ведмедів, та підтримайте їх.
Ведмежі притулки
Порятунок та реабілітація ведмедів, які страждають від людської жорстокості
/дякуємо
Ми висловлюємо вдячність компаніям та їхнім співробітникам, які підтримали новорічну кампанію WWF-Україна і нашу роботу по збереженню рідкісних видів та їх домівок.
Благодійники новорічної кампанії
/WWF
Одна з найвпливовіших та найбільших незалежних природоохоронних організацій у світі, що нараховує понад 5 мільйонів прихильників і має представництва у більш ніж 100 країнах світу.

Місія WWF полягає в тому, щоб зупинити деградацію природних систем планети та побудувати майбутнє, у якому людина житиме в гармонії з природою. Цього можна досягти шляхом збереження.
Всесвітній фонд природи WWF
Про WWF-Україна
ВСЕСВІТНІЙ ФОНД ПРИРОДИ WWF-УКРАЇНА
Ми приймаємо оплати онлайн через WAYFORPAY